https://www.youtube.com/Коновець-Поплавська

Опубліковано газета Вперед № 29-30 2018 року (21 та 28 липня) - суспільно-політичний тижневик Солонянського району

Селище Солоне розташоване на двох пагорбах і розділене ставками на дві частини: на тій стороні і на цій стороні (в залежності від того, на якій ти живеш). Але колись ця місцевість виглядала зовсім по іншому. На викуплених в 1852 році землях Бергмани побудували хутір і назвали його Абрамівським. Хутір — це малосільське, часто однодвірне поселення, що виникало у добу засвоєння нових земель і знаходилось поза селом. З часом хутір перетворився у потужну економію. Тож майже всю північну частину над ставком займав огороджений цегельним парканом Бергманшталь (або «економія Бергмана» чи «у Енгельгардта» за назвою старого господаря).

Із схеми помітно, що Солоне (квадратик-решітка) розташоване на захід від греблі. Бергманшталь позначений пунктирним квадратом, в який входять менновітські поселення (чорні квадратики): на тому березі – Абрама Бергмана, а на сході від села колонія його брата Германа (сім’ї, що жили поруч, називали Германівськими).

Бергманшталь. Схема.

Станом на 1886 рік у селі мешкало 735 осіб, налічувалось 138 дворових господарств. Уявити який невеликий простір ці дворові господарства займали у порівнянні з економією Бергмана допоможе План дач Генерального і Спеціального межування Опис 114 Катеринославського повіту. У 1881 році землі сельця Солоненького були розподілені таким чином (десятина – це 1,0925 гектара):

– хутір Абрамівський, володіння менонітів Абрама Абрамовича Бергмана - 2222 дес.

– володіння селянина Давида Сергійовича Строменко (з іншими) -1 десятина

– володіння меноніта Германа Абрамовича Бергмана - 2229 дес.

– володіння селян власників - 407 дес.

На мапі Шуберта (трьохверстівка) добре помітно, що в Бергманшталі не було чітко розкреслених вулиць, а будови розкидані хаотично. На заході - по обох берегах річки розташовано село з його городами і садами.

Військово-топографічна мапа Російської Імперії Шуберта 1846-1863 рр.

Колись село розділялось на три частини: Шланбова (ймовірно від «шлагбаум»), Більчена (ймовірно від «білий) та Коновалівка.

До 1941 року в селі було шість вулиць з назвами: Кірова, Театральна, Садова, Колгоспна, Радянська та Планерна. Діяли три колгоспи – ХТЗ, «Червоний колос» та «Червоне село».

Північна частина

Набережна - перша вулиця від ставка, забудована десь у 80-роках.

пров. Шкільний – отримав назву у 1964 році, коли там була побудована школа.

Далі йдуть три паралельні основні вулиці, які отримали назви після 1917 року після втечі Германа Бергмана, коли ця частина почала активно заселятися.

вул. Кірова - вул. Задернюка (з 19.02.2016 р.)

Була вмощена диким каменем, а в 1968 року накрита асфальтом. Сергій Кіров входив в радянський топонімічний молитовник, який неможливо було обійти. Перейменована у 2016 р. під час декомунізації. Микола Задернюк – уродженець Солоного. З 2014 брав участь в російсько-українській війні як доброволець Під час бойових дій дістав важке поранення і після тривалої боротьби за життя помер 15 березня 2015 року.

вул. Театральна - вул. Строменка (60-ті роки )

Тут знаходилася дерев’яна церква Петра і Павла, побудована ще у 1803 році. Раніше церкви так і розташовували – на пагорбку, трохи окремо від села. Тож з Солоного було її гарно видно та чутно. Поблизу знаходилася садиба священика. Герман Бергман в 1888 році допоміг з косметичним ремонтом церкви. До революції тут діяли дві ярмарки на відстані 15 верст. Одна з них була біля церкви. Звичайно на Пасху ставили ятки, великі гойдалки, влаштовували веселі забави.

У 1935 році церкву розібрали на будівництво огорож навколо будинків, що споруджувалися на площі, і на її місті звели розкішний двоповерховий кінотеатр з колонами. На жаль, фотографій кінотеатру не збереглися. 25.10.1943 року німці при відступі його підірвали. Потім на тому місті побудували дитячий садок.

Перейменована у 60-х роках на хвилі героїзації партизанського руху на честь Івана Павловича Строменка – начальника штабу партизанського загону «Буревісник» у Білорусії.

вул. Жовтнева -вул. Самойлова (з 19.02.2016 р.)

Жовтнева отримала назву в пам'ять про більшовицький переворот 1917 року у Петрограді. Перейменована на честь Віктора Самойлова — десантника, старшого сержанта Збройних сил України, який до останнього тримав позиції на кургані Савур-могила та був захоплений і вбитий російськими військовими поблизу села Петрівське Шахтарського району.

вул. Польова - вул. Голуба (народні назви Переселенський Хутір та Бандерштадт)

В 1951-52 восени в село приїхали переселенці з Волині та інших областей Західної України. На станцію Привільна їх привезли потягом, і по грязюці люди йшли від станції до села, декотрі були босі. Спочатку їх розквартирували по хатах. Але через рік голова колгоспу ім. Сталіна Сергій Прокопович Яременко наказав привезти ліс з Білорусі, і тоді всім колгоспом для переселенців збудували литі хати на фундаменті. Між дошками заливали глину та солому, а потім дошки знімались. Пізніше переселенці на зібрані гроші заснували церкву УАПЦ Покрови Пресвятої Богородиці.

Лита хата з Переселенського хутора". Реконструкція Анатолія Поплавського

В 60- роки до чергового дня Перемоги перейменована на честь Голуба С.Д. на хвилі героїзації партизанського руху.

вул. Креміня

Кремінь В’ячеслав Анатолійович народився у селі Мопрівське. До призову на військову службу працював помічником машиніста тепловоза на заводі ім.. Дзержинського. У квітні 1984 р. відправлений рядовим до Афганістану. Загинув 6 липня 1985 р., похований у с. Солоне. [1]

Вул. Зінченко - вул. Українська ( з 19.02.2016 )

У лютому 1982 року нову вулицю назвали ім'ям Гната Зінченка, Героя Соціалістичної Праці, першого секретаря Солонянського райкому Компартії України. Під час декомунізації перейменована на вул. Українську.

Вулиці Осіння, Молодіжна, Незалежності, Шевченко свої назви не змінювали. Такі вулиці як Миру та Перемоги є типовими радянськими, мета яких підкреслити вдаваний пацифізм СРСР та вкотре зафіксувати перемогу у німецько-радянській війні.

Вулиці Гагаріна та Комарова отримали свої назви у 60-х роках ХХ сторіччя на хвилі успіхів СРСР у космічній галузі.

Понад балкою, що йшла паралельно вулиці Гагаріна, був Горішній сад, від якого бруківка вела в один бік до поста ГАЇ, а в другий - до вул. Соборної. Горішній сад отримав назву після 1917 року, там росли і декоративні дерева, посаджені ще Бергманами.

Ставки

У Солоному є чотири ставки:

1) Старий ставок на схід від греблі. З нього в балку (де зараз Новий ставок) під землею пішов струмок, що бив заввишки до 2 метрів. Щоб забити цей струмок в нього засунули 80 рун вовни та двопудові гирі. Понад ставком росли величезні тополі в 3-4 обхвати та верби. Їх навіщось спиляли у 70-х роках.

2) Геройський ставок (14 га) – загатили у 70-х роках (ініціатором його створення було управління мисливців та рибалок)

3) Новий ставок – на захід від греблі, загатили у 60-ті роки

4) МКДСівський ставок – назву отримав від поруч розташованого МКДБ (Міжколгоспне дорожнє будівництво, російською – МКДС), відділу при райвиконкомі. Загатили десь у 1964 році.

Південна частина

Тут був власне центр села з театром, школою, районними бібліотекою, лікарнею і ветлікарнею (до революції – скотолікарня). Також тут знаходилися центроспірт (крамниця) та районна кооперація.

вул. Радянська - вул. Соборна (з 19.02.2016)

Була вимощена диким каменем до 1968 року. Радянською за часів СРСР називали одну вулицю у кожному місті та селі, як підтвердження найвірнішого способу життя, способу мислення. Тут розташовувалися багато магазинів та лавок. Перейменована під час декомунізації в пам'ять про соборність України, тобто об’єднання українських земель, які колись належали до різних імперій в незалежну європейську Українську державу.

Наступні чотири вулиці перейменовані у 60-х роках до дня Перемоги на хвилі популяризації партизанського руху в СРСР.

вул. Колгоспна - вул. Усенка (60-ті роки)

На цій вулиці знаходився колгосп «Червоне село».

вул. Садова – вул. Терентьєва (60-ті роки)

Тут розташовувався сад колгоспів ХТЗ, «Червоне село», «Червоний колос».

Вулиця була завузька для транспорту, по ній можна було лише ходити, та інколи проїхати підводою. З обох боків затемнена високими деревами, вона була зручним місцем для прогулянок молоді, які відвідували клуб та бібліотеку. Тут знаходилося приміщення театру, яке мало гарну сцену і балкон. В театрі молодь ставила спектаклі, п’єси, водевілі. Демонструвалося кіно, організовувалися інші видовища. Освітлення забезпечувалося від двигуна, який був змонтований в прибудові театру. У 1935 році з театру зробили школу. У просторій панській хаті поряд з театром розміщувалася районна бібліотека.

вул. Планерна – вул. братів Більченко (60-ті роки)

Поряд був аеродром, аероклуб та запускалися планери.

Щодо братів Більченко:

– Сергій Савич Більченко (Бєльченко)–член РКП (б) з 1922 року, високопоставлений працівник органів КДБ СРСР, в роки німецько-радянської війни — організатор і керівник партизанського руху. Нарком внутрішніх справ Білоруської РСР (1943—1953), заступник голови КДБ СРСР (1957—1959). Генерал-полковник (18.02.1958). (Вікіпедія. Вільна енциклопедія)

– Петро Савич Більченко (Бєльченко)– член КПРС з 1942 року. У червні - листопаді 1942 року співробітник оперативно-чекістської групи НКВС УРСР по Гомельській області. З листопада 1942 у Білоруському штабі партизанського руху. Загинув при виконанні бойового завдання. (Гомель. Енциклопедичний довідник, 1991 рік)

вул. Бригадна – вул. Чукмарьова (60-ті роки)

Тут знаходилася бригада колгоспу ім. Сталіна

провулки Березовий та Тихий

знаходяться біля цвинтаря, частково забудовані в 90-х роках.

Зараз у Солоному проживає у 10 разів більше мешканців, ніж їх було у 1886 році. Село активно розбудовується, тож відділ містобудування та архітектури висуває ініціативу розбити його на райони з такими назвами: Східний, Енергетичний, Переможний, Переробний, Центральний, Дніпровський та Соборний.

При підготовці статті використані матеріали бібліотекаря Ольги Андріївни Строменко, Музею історії Солонянського району, спогадів Нікітенка Миколи Никифоровича («Воспоминания прожитого пути»), Павлової Таїсії Павлівни, Сидоренка Василя Юхимовича, Колодченка Віктора Васильовича, консультації Павлова Валентина Миколайовича та архітектора Сергєєвої Олени Василівни.

Ірина Коновець-Поплавська

Солонянщина

Розповідають вулиці та ставки Солоного