Їх хата стояла далеченько від Дніпра. Батько його Степан Іванович Коновець помер молодим, у 1932-1933 роках. Був веселий, добрий. Коли повернувся з флоту після революції, тож ані землі, нічого в нього не було.
Коновці виділялисе серед інших селян, вони були високі на зріст, з блакитними очами, рівні носи, дуже гарні. Таким був мій дід Степан Коновець. Тож він наймаввся працювати до інших і один з хазяїв, котрий був йому навіть чи не двоюрідним дядьком, Петро Митрофанович Ляшенко. Тож Степан таки пристав на пропозицію одружитися з Уляною Ляшенко. Вони побудували будиночок нагорі у Вовнігах і в них народилося 4 дітей: Олександра, Григорій, Надія і Степан.
Батько був товариським, і гострим на язик. Кажуть, що навіть перед смертю відсидів у допрі через якись антикомуністичні віршики.
Потім він застудився, коли йшов з Башмачки і впав у рівчак і згодом помер.
Мати лишилася сама з чотирма дітьми.
Немає коментарів:
Дописати коментар